Мораторій на «Північний потік – 2»

Звернення до Федерального уряду і демократичних партій Німеччини.

Шановна пані Федеральна канцлерко,
шановні пані та панове,

Ми звертаємося до Вас із закликом негайно накласти мораторій на будівництво газопроводу «Північний потік – 2». Для цього кроку є багато причин. Зокрема, «Північний потік – 2»:

  • вбиває клин в європейську згуртованість і трансатлантичні відносини;
  • суперечить новим європейським та німецьким кліматичним цілям;
  • ставить під загрозу і без того хитку безпеку України і
  • перешкоджає здійсненню єдиної європейської зовнішньої енергетичної політики.

Проєкт «Північний потік – 2» з самого початку викликав суперечки. Контракти були підписані незабаром після анексії Криму та інтервенції Росії на територію східної України.

Неоголошена війна проти України триває. У той же час репресії проти російського громадянського суспільства стають все більш жорсткими. Додайте до цього низку нападів на ліберальні демократії Заходу. Надії на «зміни через торгівлю» не виправдалися.

З точки зору кліматичної політики «Північний потік – 2» є пережитком минулого. Це найбільший інфраструктурний проєкт в Європі, пов’язаний з викопними видами палива, який покликаний забезпечити імпорт природного газу з арктичних регіонів Росії на десятиліття вперед. Проте споживання природного газу повинно знизитися вже в цьому десятилітті, щоб ЄС зміг досягти своїх кліматичних цілей.

Для забезпечення енергетичної безпеки Німеччини та ЄС «Північний потік – 2» не є необхідним. Існуючі потужності континентальних трубопроводів достатні для цього. Газопровід є насамперед геополітичним проєктом, покликаним відрізати Україну і Польщу від транзиту газу. Уряд Німеччини не повинен простягати йому руку.

«Північний потік – 2» також протирічить заявам ЄС про диверсифікацію поставок газу в Європу і руйнування монополістичних структур.

Цей проєкт розпалює недовіру і розбіжності в Європейському співтоваристві в той час, коли терміново необхідні спільні дії. І не в останню чергу «Північний потік – 2» стоїть на шляху назрілого перезавантаження трансатлантичних відносин.

Тому ми закликаємо уряд Німеччини негайно ввести мораторій на реалізацію проєкту «Північний потік – 2», щоб створити простір для серйозного політичного діалогу. Після введення мораторію слід зняти американські санкції.

Мораторій слід використовувати для того, щоб:

  • прояснити стратегічні наслідки «Північного потоку – 2», зокрема щодо безпеки України та східних країн-членів ЄС;
  • здійснити ретельну оцінку життєвого циклу проєкту і провести незалежну перевірку його впливу на клімат;
  • просувати спільну європейську енергетичну і газову політику;
  • вирішити трансатлантичні розбіжності щодо «Північного потоку – 2» та
  • обговорити ключові розбіжності між ЄС і Кремлем і в цьому світлі по-новому оцінити «Північний потік – 2».

Мораторій на «Північний потік – 2» є виходом зі складної політичної ситуації. Він відкриває можливості для пошуку спільної європейської позиції. І останнє, але не менш важливе: мораторій стане чітким сигналом російському керівництву про те, що постійні порушення міжнародного права і базового європейського порядку матимуть невідворотні наслідки.

Ми просимо Вас не втратити цю можливість.

Звернення підписано наступними діячами:

  • Лайма Люція Андрікене, членкиня парламенту, Литва
  • Юрій Андрухович, письменник, Україна
  • Наталія Арно, Фонд “Вільна Росія”, США
  • Тімоті Гартон Еш, професор Оксфордського університету, Велика Британія
  • Андерс Аслунд, Атлантична рада, Швеція
  • Аудронюс Ажубаліс, член парламенту, Литва
  • Райнер Бааке, Фонд кліматичної нейтральності, Німеччина
  • Маргарита М. Балмаседа, професор університету Сетон Холл, США
  • Марілуїзе Бек, Центр ліберальної сучасності, Німеччина
  • Єжи Бузек, колишній прем’єр-міністр, член Європейського парламенту, Польща
  • Емілі Ченнелл-Джастіс, Гарвардський університет, США
  • Славомир Дембський, Польський інститут міжнародних відносин (PISM), Польща
  • Ларрі Даймонд, Стенфордський університет, США
  • Пітер Б. Доран, колишній президент Центру аналізу європейської політики, США
  • Бас Ейкхаут, член Європейського парламенту, Нідерланди
  • Майкл Емерсон, Центр досліджень європейської політики; колишній посол ЄС в Росії, Бельгія
  • Павло Фішер, сенатор, Чехія
  • Роланд Фройденштайн, Центр європейських досліджень імені Вільфріда Мартенса, Німеччина
  • Ральф Фюкс, Центр ліберальної сучасності, Німеччина
  • Френсіс Фукуяма, професор Стенфордського університету, США
  • Ентоні Гідденс, Королівський коледж Кембриджа, Великобританія
  • Свен Гігольд, член Європейського парламенту, Німеччина
  • Пол Грод, Світовий конґрес українців, Канада
  • Ребекка Гармс, колишня  членкиня Європейського парламенту, Німеччина
  • Павел Гавлічек, Асоціація з міжнародних справ, Чехія
  • Джон Гербст, Атлантична рада; колишній посол США в Україні, США
  • Бен Годжес, колишній генерал-командувач сухопутними військами США в Європі, США
  • Тоомас Гендрік Ільвес, колишній президент, Естонія
  • Якуб Янда, Європейський центр цінностей з політики безпеки, Чехія
  • Лаурінас Касчюнас, член парламенту, Литва
  • Джонатан Кац, Німецький фонд Маршалла, США
  • Джеймс Кірчік, Інститут Брукінгса, США
  • Якуб Клепати, Форум 2000, Чехія
  • Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ, Україна
  • Петр Колар, колишній посол Чеської Республіки в США і Росії, Чехія
  • Джон Корнблум, колишній посол США в Німеччині, США
  • Марчін Королец, колишній міністр навколишнього середовища, президент КС-19, Польща
  • Здіслав Краснодембский, член Європейського парламенту, Польща
  • Петер Креко, Інститут “Політичний капітал”, Угорщина
  • Сергій Лагодинский, член Європейського парламенту, Німеччина
  • Сабіна Лойтхойссер-Шнарренбергер, Фонд Фрідріха Науманна; колишній федеральний міністр юстиції, Німеччина
  • Міріам Лексманн, членкиня Європейського парламенту, Словаччина
  • Джон Лаф, Чатем Хаус, Велика Британія
  • Едвард Лукас, Центр аналізу європейської політики, Великобританія
  • Армінас Лідека, член парламенту, Литва
  • Майкл Макфол, Інститут міжнародних досліджень FSI; колишній посол США в Росії, США
  • Маркус Мекель, колишній міністр закордонних справ НДР, Німеччина
  • Джеймс Д. Мелвілл-молодший, колишній посол США в Естонії, США
  • Марі Мендрас, Інститут політичних досліджень Sci­en­ces Po, Франція
  • Володимир Мілов, колишній заступник міністра енергетики, Російська Федерація
  • Радвіли Моркунайте-Мікуленене, членкиня парламенту, Литва
  • Саша Мюллер-Краеннер, Німецька екологічна допомога (DUH), Німеччина
  • Ютта Паулюс,  членкиня Європейського парламенту, Німеччина
  • Жигімантас Павіліоніс, член парламенту, Литва
  • Томаш Пешіньскій, Пульс Європи, Чехія
  • Стівен Пайфер, колишній заступник помічника секретаря і посол США в Україні, США
  • Рупрехт Поленц, Німецька асоціація східноєвропейських досліджень (DGO), колишній член парламенту, Німеччина
  • Яна Пульєрін, Європейська рада з міжнародних відносин, Німеччина
  • Януш Райтер, колишній посол Республіки Польща в Німеччині і США, Польща
  • Адам Даніель Ротфельд, колишній міністр закордонних справ, Польща
  • Манфред Саппер, журнал „Ost­eu­ropa“ (Східна Європа), Німеччина
  • Андраш Шімон, колишній посол Угорщини в США, Угорщина
  • Карл  Шльоґель, історик і публіцист Східної Європи, Німеччина
  • Бенджамін Л. Шмітт, Гарвардський університет, США
  • Констанці Штельценмюллер, Інститут Брукінгса, Німеччина
  • Пол Дж. Салліван, Університет Джона Гопкінса, США
  • Гедрюс Сурпліс, член парламенту, Литва
  • Олександр Сушко, Міжнародний фонд „Відродження“, Україна
  • Ніколя Тензер, CERAP – Франція; запрошений професор Інституту політичних досліджень Sci­en­ces Po, Франція
  • Еллен Уебершер, Фонд  імені Гайнріха Бьолля, Німеччина
  • Том ван дер Лі, член парламенту, Нідерланди
  • Александр Вершбоу, колишній заступник генерального секретаря НАТО; колишній посол США в Росії, США
  • Кеннет Р. Вайнштейн,  Інститут Хадсона, США
  • Генріх Август Вінклер, історик, Берлінський університет імені Гумбольдтів, Німеччина
  • Марі Л. Йованович, колишня амбасадорка США в Україні, США
  • Ян Зелонка, професор Оксфордського університету і Венеціанського університету Ка ‚Фоскарі, Нідерланди
  • Емануеліс Зінгеріс, член парламенту, Литва

Німецьку версію статті можна почитати за посиланням.


Примітка щодо використання матеріалу: цей текст можна вільно використовувати за умови посилання на автора „# /​ Центр ліберальної сучасності“.

Щоб завантажити у форматі PDF, натсніть „Друк – зберегти як PDF ...“

.
Engagement Global     Bundesministerium für Internationale Zusammenarbeit
.